Увійти на сайтЗареєструватися

active presence

Стабільність та стійкість як корисні опори

Практика — це інструмент, який існує для вирішення конкретних задач. Вона не ізольована.

Серед усього розмаїття результатів, яких ми можемо прагнути в практиці, слід визначити ті, які є актуальними для кожної конкретної людини в тих обставинах і ситуаціях, в яких вона знаходиться та які проживає.

Мама з маленькими дітьми у вимушеній еміграції матиме інакші життєві задачі і, відповідно, задачі в практиці, аніж, наприклад, волонтер, що працює в Україні.

Як коректно визначити свої задачі для практики?

Для початку треба визначити точку «А». Для цього пропонуємо вам підхід, який складається з трьох кроків.

1. На першому кроці слід прояснити:

А що саме я відчуваю?

Які конкретні мої складні неприємні переживання?

Ми знайомимось зі складними переживаннями дуже поступово, спочатку поза формальною практикою усвідомленості. Для цього можна використати щоденник емоцій, письмову практику, нагадування на телефоні. Робимо записи декілька разів на день протягом тижня. Таким чином ведемо статистику переживань, і можемо помітити тенденцію.

Які стани переважають? Що є фоновим, і ми зазвичай не помічаємо?

Це допомагає проявити переживання у просторі, дати їм місце, легалізувати.

А разом з цим — знизити імпульс до ігнорування або боротьби.

2. На другому кроці нам важливо проаналізувати і усвідомити, який вплив мають складні переживання на нас?

Ми навмисно масштабуємо ситуацію, щоб подивитися на неї ніби зі сторони.

Приклад: Тривога мене виснажує. В мене немає сил, і більшу тривалість дня я перебуваю в пасивному стані.

Важливе застереження: ми НЕ розбираємо причини складних переживань, їх причинно-наслідкові зв’язки. Лише спостерігаємо. Самі переживання, їх вплив на нас, наше відношення до них.

І те ЯК ми це робимо? ЩО спостерігаємо? Який наш фокус? Це все дуже інформативно, і саме по собі вже може бути терапевтичним та зцілюючим.

Це більш рефлексивна практика, аніж практика усвідомленості. Вона дає нам можливість зрозуміти, що складні переживання не існують ізольовано, вони дуже взаємопов'язані з іншими.

На цьому кроці ми можемо вийти зі стану захваченості переживаннями, змінити роль із «жертви» на «спостерігача», зайняти мета-позицію, усвідомити свій стан і, можливо, віднайти індивідуальні способи саморегуляції та самовідновлення.

3. На третьому кроці ми створюємо умови для взаємодії зі складними переживаннями.

Як я хочу з цим усім бути?

Зауважте, не що я хочу з цим робити? А ЯК я хочу з цим БУТИ?

Який простір та умови я можу створити для кращої взаємодії зі складними переживаннями? Які якості та/або який стан допоможе мені краще справлятися з ними?

Згадайте наративи, які ми часто використовуємо:

Я хочу позбутися тривоги.

Я хочу подолати стрес.

Я хочу не відчувати агресію.

Це негативно-забарвлені наративи. Ми хочемо заперечити той досвід, який в нас є. Але ми маємо свободу в тому, щоб обирати спосіб взаємодії зі складними переживаннями.

Так само ми можемо хотіти додати собі більше стійкості, стабільності. Більше розслабленості, але не повного розм’якшення. Більше сфокусованості, але без надлишкового напруження. Більшої ясності.

Обираємо корисні для нас якості і стани, які будуть опорою для кращого самопочуття.

Для чого це все?

Для саморегуляції та адекватних дій в кожному конкретному моменті часу та простору. Війна вимагає від нас готовності. Але це не означає, що ми маємо весь час бути напруженими. Ми маємо вміло регулювати свій стан і поновлювати ресурси для дій, які вимагає від нас та чи інша ситуація.

Якості, які ми визначили на третьому кроці (індивідуальні для кожної окремої людини) і будуть задачами для напрацювання в практиці усвідомленості.